ІРШАНСЬКА СЕЛИЩНА РАДА
офіційний веб-сайт об'єднаної територіальної громади
12110, Україна, Житомирська область, Хорошівський район, смт.Іршанськ, вул. Гулія, 7

Тел.: 04145 4-42-67, факс: 04145 4-42-21, e-mail: irshansk_rada@ukr.net

Головна » Селище Іршанськ » Історія Іршанську

Історія Іршанську

Іршанськ – селище міського типу, центр селищної ради. Розташоване в північно-східній частині Хорошівського району Житомирської області, на правому березі річки Ірші (звідси назва).

Відстань від обласного центру міста Житомира – 65 км, від районного центру селища Хорошів – 30 км, від залізничної станції Нова Борова – 10 км.
Площа населеного пункту – 383 га. Населення – 6345 осіб.

Утворений Іршанськ 5 серпня 1960 року на базі промислових майданчиків Іршанського гірничо-збагачувального комбінату (ГЗК) та Іршанського будівельно-монтажного управління № 72 (БМУ-72) як робітниче селище. Першими поселенцями на теренах сучасного Іршанська в 1953 році були геологорозвідники та будівельники. В народі нове поселення називали «11-тий кілометр» (відстань від тодішньої залізничної станції Турчинка) та неофіційно величали – «місто Титаноград».

На той час новий населений пункт адміністративно підпорядковувався Новоборівській селищній раді. В ньому проживали робітники, службовці та їх сім’ї, всього 876 мешканців. У січні 1963 року Іршанськ отримав статус селища міського типу і став центром селищної ради. Того ж року відбулися перші вибори до селищної ради, на яких обрано 25 депутатів.

У 1986 році селище титанодобувачів нагороджене Почесною грамотою Верховної Ради УРСР за трудові успіхи, високу культуру та зразковий благоустрій.
Надра околиць Іршанська багаті на цінні мінерали. Серед них перше місце займають поклади ільменіту. Згідно з легендою, ще за часів Івана Богуна, на берегах древньої Рзи (Ірші) місцеві жителі відшукали «вдовину гречку» – ільменітові руду. З неї виготовляли метал на плуги та серпи, зброю, шоломи та кольчуги. Особливо славилися мечі.

Відкривачем поліського ільменіту в 30-х роках ХХ століття був відомий житомирський геолог, професор Степан Володимирович Бєльський. Саме він представив перші дані про наявність ільменіту високих концентрацій у русловій частині Ірші. Подальші пошуки, вивчення і оцінка продовжувалась геологорозвідниками в довоєнні та післявоєнні роки.

Наприкінці 1954 року в числі першої організованої виробничої одиниці з Киргизії на Прирейкову базу селиша Нова Борова, для забезпечення новобудови електроенергією, прибув енергопоїзд № 37 з трудовим колективом у складі 31 фахівця. Відтоді почалася славна історія Іршанського гірничо-збагачувального комбінату – головного підприємства на Житомирщині з видобутку ільменітових пісків та їх збагачення.
Першим директором комбінату був призначений Семен Маркелович Санніков. Нове підприємство розпочало розробку Іршанської групи родовищ ільменітових руд. Перші кілограми ільменітового концентрату видала дослідна 50-ти літрова драга навесні 1956 року.

На той час, окрім гірничо-збагачувального комбінату, в Іршанську діяли два будівельно-монтажні управління, Турчинський промисловий комбінат, хлібопекарня. Для робітників збудували гуртожитки барачного типу (теперішня вулиця Гулія). Згодом населений пункт досяг певного благоустрою. На його території вже розміщувались клуб, дві бібліотеки, медичний пункт, дитячий садок, відділення зв´язку, їдальня. У 1956 році збудовані два перші сучасні житлові будинки № 1 та № 3 по вулиці Гагаріна з усіма зручностями.

 Іршанськ – це важливий промисловий центр Володарськ-Волинського району. Головним підприємством селища є Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат (філія Державного підприємства “Об’єднана гірничо-хімічна компанія”) – одне з найпотужніших гірничодобувних підприємств Житомирської області та України. Головними споживачами ільменітового концентрату є підприємства хімічної промисловості України, та за кордоном. Завдяки дисципліні постачання, високій якості продукції та ряду унікальних властивостей, попит на поліський титан постійно збільшується, а комбінат має постійний ринок збуту. Каменеобробні підприємства селища «Рута», «Іван», «Стиль», «Моноліт» – лідери каменеобробної галузі Хорошівського району. Вони постійно нарощують обсяги виробництва з видобутку та обробки природного каменю (габро, лабрадорити, граніт, анортозити). Вироби з декоративного каменю цих підприємств (пам’ятники, облицювальні матеріали) користуються великим попитом в Україні та за її межами.

Іршанськ сьогодні – це культурно-освітній центр Полісся. Тут функціонують заклади охорони здоров´я, музична школа, дитячі дошкільні заклади «Сонечко» та «Білочка», бібліотека, торговельні заклади, філії банків.

 У загальноосвітній школі навчається 945 учнів, працює 89 вчителів. З 1993 року діє мережа кабельного телебачення фірми «Студія «Екран».

На околиці Іршанська функціонує санаторій-профілакторій, обладнаний сучасною медичною апаратурою. Неподалік розташований фізкультурно-оздоровчий комплекс. Він вражає великими та малими залами, сучасним спортивним інвентарем. Тут працюють секції футболу, волейболу, боксу, дзюдо, легкої атлетики та настільного тенісу. Працює сучасний басейн.

У Палаці культури «Титан» діють різноманітні гуртки, де розкриваються творчі здібності дітей. Широко відомий хореографічний колектив, що об´єднує більш як 200 юних танцівників. Танцювальні та співочі колективи Іршанська є учасниками фестивалів українсько-польської культури, фестивалю «Мости-2005», що проходив у Чехії.

Спільно з музичною школою готуються вечори романсу та бардівської пісні: «Доки горить свіча», «Візьми гітару». Важливе значення має започаткований в Іршанську фестиваль «Райдуга» для дітей з обмеженими можливостями. В центрі Іршанська на одному із житлових будинків по вулиці Гулія, встановлено меморіальну дошку другому директору гірничо-збагачувального комбінату Володимира Макаровича Гулію, який зробив значний внесок у розвиток селища.

Велике значення у відродженні духовності відіграють Українська Православна Церква Покрови Пресвятої Богородиці, церква Євангельських християн-баптистів, Римсько-католицька парафія Дитини Ісуса.