ІРШАНСЬКА СЕЛИЩНА РАДА
офіційний веб-сайт об'єднаної територіальної громади
12110, Україна, Житомирська область, Хорошівський район, смт.Іршанськ, вул. Гулія, 7

Тел.: 04145 4-42-67, факс: 04145 4-42-21, e-mail: irshansk_rada@ukr.net

Головна » Селище Іршанськ » Творчість селища » Вірші Анатолія Пантуса

Вірші Анатолія Пантуса


ДОРОГА ДО ХРАМУ

До Храму підемо, кохана,
Любов християнську плекать.
Вона, мов зоря полум’яна,—
Небесна зійде благодать.
Сім’я — неповторне творіння,
І в кожного серце нове.
Сьогодні святе Воскресіння —
Христос поміж нами — живе!
Спішімо до Храму, єдина,
Кохання між нами горить.
Візьмемо маленького сина,
Хай він закарбує цю мить.
Ми квіти — троянди Господні,
Не повен без нас Отчий дім.
Дружино! Великдень сьогодні —
Сусідів і друзів — ведім.
Послужимо з радістю Богу,
За нас проливалася кров.
Збираймося швидше в дорогу —
Плекаймо взаємну любов…

***

ЦВІТЕ ПІВОНІЯ

Цвіте півонія, в росі купається
І пахне ніжністю, як пахнеш ти.
Цілуймо білий цвіт, хай пригадається,
Як не хотілося додому йти.
В рожевих пелюстках світанки зоряні,
І чари запашні з дівочих рук.
Пливем до обрію в квітучій повені,
У вирі трепетних, жаданих мук.
Червоний пишний цвіт є таємницею,
Киплять в ній мрії всі і почуття.
Лишайся юною і чарівницею,
Немов півонія, на все життя.
Цвіте півонія і посміхається,
Найтонший аромат життя вдихай!
-Хай наймиліший цвіт не осипається,
Зітхає серденько: «Завжди кохай…».

***

ЖИТНІЙ ЦВІТ

Жита духмяні рясно квітували,
Веселі хвилі бігли звідусіль,
Під тихий шум тендітно колихали
Пилка прозору, теплу заметіль.
Вона лягала тонкою фатою
На колоски смарагдові усі.
Поливою світилась золотою,
Веселкою котилась по росі.
Підняв до сонечка рожевий дзвоник
Пустунчик-жайвір й ранок став будить.
Заграв на пелюстковій скрипці коник,
І стала казкою ця літня мить…
Манили хвилі в далі неозорі,
І радісно озвався грім до хмар.
Тремтіли юні маки, ніби зорі,
Як вітерець торкавсь тендітних чар…
Котилася пилка пахуча злива,
Туманна пелена закрила світ.
І щебетала дівчинка щаслива,
І цілувала ніжно житній цвіт.
Він колихавсь на кожнім колосочку
В цю ніжну сокровенну ранню мить.
В тім чарівнім дитячім голосочку
Немовби й досі сонечко бринить.

***

ДОБРИЙ ВЕЛИКДЕНЬ

Вже пахне вересень грибами білими,
Медовим вересом і гірким калганом,
До сонця дзвонить яблуками спілими
І ніжно вруниться посіяним зерном.
Солодко-терпкий дим у рідній стороні
Готовий смакувать до забуття і сліз.
Пахучий вересень в шикарному вбранні —
Палітра золота, як марево, ускрізь.
А жар шипшиновий пожежею яхтить,
Щоб спалахнути в синьому тумані.
Грайливий вересень за вітром полетить —
Мов зяблик той, озветься на світанні.
Вже павучки снують прозорий гамачок,
Щоб спалось солодко, як шепотять дощі.
Між мохом вицвілим дзюркоче рівчачок,
Стрічає вересня у сонячнім плащі.
Над садом батьківським розплився теплий дим,
Лоскоче кучері столітніх ясенів,
І чую шепіт їх: «Лишайся молодим!
Будь добрим вереснем для доньок і синів!».

***

ОДА

Для мене ти — веселка золота,
Росинка срібна на колоссі жита.
В тобі — уся чарівність, чистота,
Яка з пелюсток ніжних перелита.
Як для весни найперші журавлі,
Така і ти — омріяна, жадана.
Без тебе я — це Місяць без Землі,
Це храм без найціннішого — органа.
Для мене ти — Лукреція Шекспіра
І солов’їна українська пісня.
Костенко Ліни поетична ліра,
Весни моєї пролісочка пізня.
Медова ніч, як трелі солов’їні,
Як зірочка на обрії єдина.
Мої світанки — невимовно сині…
Є та,— котра подарувала сина!

***

ВОДНЕ ХРЕЩЕННЯ

Ісус стояв на березі ріки,
Де сяяли, здавалося, сапфіри.
О водне хрещення! Пройдуть віки —
Ти будеш суть євангельської віри.
Іван Хреститель сповістив людей:
— Іде Могутній! Він прощає гріх.
Його впустить потрібно до грудей,
Бо Він Господь для поколінь усіх…
Ступав у воду стомлений Юнак,
Бо знав, що правду треба так творить.
Усім народам Він покаже знак —
Вродитись треба зверху, аби жить.
І голуб опускався із-під хмар,
І чувся голос: «Це — Мій рідний Син…».
Став у ріку Ісус, як на олтар,
Полегшення відчув від водяних перлин.
Вродитись вдруге на своїм віку
Можливо — гріх змиває Іордан.
І увійшла громада у ріку,—
Зцілялися людські серця від ран.
Ісус стоїть на березі ріки…